в означеннях
Тлумачення, значення слова «наймати»:

НАЙМАТИ, аю, аєш, недок., НАЙНЯТИ, найму, наймеш, док., перех. і без додатка.

1. Брати, приймати на роботу, службу і т. ін. кого-небудь на певних умовах. Надвечір у село прийшов прикажчик до машини хлопців наймати (Панас Мирний, IV, 1955, 242); Подивився-подивився [хазяїн] і каже: — Наймаю до осені. Харчі мої, а за гроші й не балакайте (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 30); Ну, панич як панич, пожартував трохи з старої, але Андрія найняв. До прикажчика в поміч (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 39); — Ще будеш мені в ноги падати, будеш чоботи лизати, щоб найняв у економію (Михайло Стельмах, I, 1962, 393).

2. Брати для користування що-небудь за плату на певний час. З осені він безпремінно наймає десятин з п'ятнадцять, а то і всі двадцять поля (Панас Мирний, IV, 1955, 212); Мати наймала щороку грядку на городину (Степан Васильченко, IV, 1960, 10); — Оце я тут живу, — сказала Погана. — Кімнату наймаю в однієї вдови-офіцерші (Олесь Гончар, II, 1959, 245); Крижицький.. у заможнішого господаря наймав збиту з дощок комірку з віконцем поверх дверей (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 158); Галя раніш жила у свекрухи, тепер же найняла собі домівку (Леся Українка, V, 1956, 125); Я пройшов по мокрому пероні, Дихаючи повними грудьми, І найняв підводу (Максим Рильський, II, 1960, 15).

3. Влаштовувати кого-небудь на роботу, службу і т. ін.; віддавати у найми, у розпорядження кого-небудь. — А з вольними козаками Що я виробляла? Кому я їх не наймала, Не запродавала? (Тарас Шевченко, I, 1963, 298); — От коли я повів тебе наймати до Варчуків, там обдивилися, обмацали очима з усіх боків і питають: — Скільки ж років синові? (Михайло Стельмах, II, 1962, 30); — Вчора батько на ярмарку найняли мене (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 68).

4. Здавати кому-небудь на тимчасове користування, віддавати в найми, в оренду. От я й надумала собі: «Піду я поденно робити!» Порадились із Прокопом та й вдались до хазяйки, що хату наймала. Своє лихо оповістили, питаємо, чи буде її рада на те, щоб ми поденно за хату їй сплачували (Марко Вовчок, I, 1955, 139).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 97.

Коментарі (0)