в означеннях
Тлумачення, значення слова «наказати»:

НАКАЗАТИ 1 див. наказувати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 99.

Коментарі (0)

НАКАЗАТИ 2, ажу, ажеш, док., перех.

1. Говорячи, повідомити, висловити багато чого-небудь; наговорити. — Отам уже я наслухаюся і її чудових казок, і її веселих приповісток! Чого, чого тільки вона не накаже, поки не поснемо обидві? (Панас Мирний, IV, 1955, 337); [Василина:] Старі люди, дочко, багато дечого накажуть, та хіба всьому тому і віри йняти? (Степан Васильченко, III, 1960, 59).

2. розм. Звести наклеп або просто наговорити неправди, обманути. — Чи підемо, дівчата, до Супруненка колядувати, чи минемо?.. — Ти ж, кажуть, його Хведора причарувала, — плеще Ївга. — Чого не накажуть. Он і про тебе кажуть. — Що ж про мене кажуть? — Казаному кінця нема, — одказала Христя (Панас Мирний, III, 1954, 40); Входить він, а біля ковадла батько кує.. А в голові думка перша — про матір: — Що ж то вони наказали? Ну й мати ж — отак піддурили. Он воно що — батько кують, а не вмерли (Андрій Головко, II, 1957, 390).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 99.

Коментарі (0)