в означеннях
Тлумачення, значення слова «наказний»:

НАКАЗНИ́Й, а, е, іст.

1. Який містить у собі наказ, розпорядження. У так званій наказній пам'ятці (інструкції), виданій якутським воєводою Головіним, Пояркову наказувалось «итти на Зею и Шилку реку для государева ясашного сбору» (Видатні вітчизняні географи.., 1954, 12).

2. у знач. ім. наказний, ного, чол. Особа, тимчасово призначена урядом на керівну посаду в козацькому війську. — З весел! — віддав наказ Жмайло.. Хвилі, немов з тої команди наказного, показилися, рвонули, загули пекельним гулом, якого аж від самої Кафи не чули козаки в човнах (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 402).
 Наказний гетьман (отаман, війт і т. ін.) — на Україні в XVII—XVIII ст. — особа, що тимчасово обіймала посаду гетьмана (отамана, війта і т. ін.), на яку призначалась урядом або обиралась козацькою старшиною. А мене послали На столицю з козаками Наказним гетьманом! (Тарас Шевченко, I, 1963, 248); Про життя талановитого українського письмовця, наказного отамана Війська Чорноморського Якова Герасимовича Кухаренка, маємо дуже мало звісток (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 49).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 99.

Коментарі (0)