в означеннях
Тлумачення, значення слова «нахаба»:

НАХАБА 1, и, чол. і жін. Людина, яка діє зухвало, безцеремонно, порушуючи моральні норми, і не зважає на ставлення до цього інших. Ні рак, ні жаба, а просто п'яна нахаба! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 211); Не в такому стані був Валентин Модестович, щоб дати цьому нахабі належну відсіч (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 396); Своїм владним тоном він, здається, таки осадив цю нахабу [фельдшерицю] (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 212).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 226.

Коментарі (0)

НАХАБА 2, и, жін., розм. Нещастя, біда, напасть. Частенько [люди] дурощі снують, А доснуються до нахаби, — Тоді вже лихо тчуть (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 124); — Чи вони [лікарі] подуріли, чи що, щоб в оцих здорових родючих кущах [винограду] добачати слабість?.. Це якась нахаба, ні що інше... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 212).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 226.

Коментарі (0)