в означеннях
Тлумачення, значення слова «нахабний»:

НАХА́БНИЙ, а, е. Який діє зухвало, безцеремонно, порушуючи моральні норми і незважаючи на ставлення до цього інших. — Я думав, що маю діло з чесним, правдивим купцем, а не з нахабним, облесливим чоловіком (Нечуй-Левицький, III, 1956, 393); Але тепер, коли один вночі Нахабний, лютий кат панує І матір і дочку ґвалтує, Хай струни сплять, живуть мечі! (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 276);
//  Який виражає зухвалість, безцеремонність. Вилицювате, розбійницьке, з нахабними очима, лице його було розімліле від спеки і ліниве (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 233); Йому здавалося, що збоку любо глянути на його хвацьку ходу, набакирений берет, послухати його нахабні співи (Юрій Яновський, II, 1954, 51).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 226.

Коментарі (0)