в означеннях
Тлумачення, значення слова «нахідка»:

НА́ХІДКА, и, жін. Те, що знайдене, або те, що вдало виявлене, що підходить для кого-, чого-небудь. [Мар'яна:] Антоне Федоровичу! Ставте могорича за щасливу нахідку (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 401); Юрій Макарович ще раз оглянув подарунок. — Чудесна люлька, — проговорив, розчулений. — Чудесна нахідка (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 158).
Як нахідка — як те, що знайдене, як непередбачене придбання чого-небудь. Учись — на старість буде як нахідка (Номис, 1864, № 6004); Ще невідомо, які там гори підуть за переправою. Добре, як добре, а коли бездоріжжя, бескеття? Заріз! Тоді додаткова сотня мін дула б як нахідка (Олесь Гончар, III, 1959, 312).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 228.

Коментарі (0)