Словник української мови

НАХМУРЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАХМУРИТИ, рю, риш, док., перех. Виражаючи незадоволення, задумливість, гнів і т. ін., морщити лоба, зсувати брови або змінювати вираз обличчя. Він зосереджено нахмурював високий, трохи випнутий лоб, проводив рукою по м'яких хвильках темного чуба (Іван Микитенко, II, 1957, 507); Як тільки музика підхлипує басом, — Нахмурює Маша обличчя тупе (Степан Олійник, Вибр., 1957, 313); Нахмурив брови дід, блимає сердито очима, щось бубонить... (Степан Васильченко, II, 1959, 221); Побачивши Данила, Катерина здивовано нахмурила брови (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 180);  * Образно. Шумно. Будинки нахмурили брови. Вулиця в'юном в'ється (Микола Шпак, Вибр., 1952, 19);
//  Зробити суворим, понурим; засмутити. Натяк на смерть дружини ще більше окривдив і нахмурив Мар'яна (Михайло Стельмах, I, 1962, 193).