НАХНЮ́ПЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до нахнюпити.
2. у знач. прикм. Похмурий, незадоволений, з опущеною головою, із зсунутими бровами. Гладун іде поблизу Степури нахнюплений, весь час гнітить його думка, що дав маху (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 118).