в означеннях
Тлумачення, значення слова «находити»:

НАХОДИТИ 1, джу, диш, недок., НАЙТИ, найду, найдеш, док., перех.

1. Відшукувати, виявляти, помічати кого-, що-небудь. Приїхали; ножі беруть, І генерала розчиняють, І яд находять в животі (Тарас Шевченко, II, 1953, 225); Дивлюся в зіниці прозорі і в них не находжу я дна (Володимир Сосюра, II, 1958, 32); Василько вмів з одного погляду находити завіяну снігами стежину на гору (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 182); [Острожин:] Ах, Оресте Михайловичу! Здумайте собі тільки — насилу вас найшов! (Леся Українка, II, 1951, 82); Підполковник нетерпляче вирвав більшовицьку газету, розгорнув її, найшов потрібне місце і вголос почав читати (Михайло Стельмах, II, 1962, 53).

2. Підшукувати, підбирати кого-, що-небудь. Її не спустошена ні роками ні злиднями уява находить і тонкі барви, і світанкову щедрість на розлогих нивах (Михайло Стельмах, I, 1962, 226); Тамара, мовби наперекір Мамайчуковим пророкуванням, якось швидко й несподівано найшла собі пару (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 120).
Находити (найти) спільну мову з ким — те саме, що Знаходити (знайти) спільну мову (див. знаходити); Не находити (не найти) [собі] місця — те саме, що Не знаходити (не знайти) [собі] місця (див. знаходити). Хома цілий день ходив, мов зварений, не находив собі місця... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 89).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 229.

Коментарі (0)

НАХОДИТИ 2, дить, недок., НАЙТИ, найде, док.

1. на кого. Оволодівати ким-небудь, охоплювати когось (про настрій, почуття, стан і т. ін.). Траплялося, нараз находив на нього інший настрій, і він мало не на коліна падав перед сином (Гнат Хоткевич, I, 1966, 159); Раптом поча. а находити на них якась неміч (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 171); Часом находила на неї меланхолійна злість (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 33); На неї найшла .. дівоцька жартівливість (Панас Мирний, III, 1954, 40);
//  безос. Іноді Д[убровинський].. бував в добрім настрою, на нього, як кажуть, находило!.. (Збірник про Кропивницького, 1955, 11); — На нього час від часу находить. Мов кінь норовистий, брикається (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 257).

2. Сходитися, збиратися в одному місці у великій кількості. Як задзвонили у всі дзвони.., стали миряни находить (Олекса Стороженко, I, 1957, 109); Прийдуть [Горпина з Яковом] з церкви, пообідають, потім спочинуть трохи, у гості йдуть або до їх гості находять (Панас Мирний, I, 1954, 228); Зразу не міг найнятися [Прокіп], бо народу найшло більше, ніж треба (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 29).

3. Насуватися, наближатися; наступати, наставати (про явища природи, частини доби). От хмари усе находять, усе находять... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 124); — Ану, дівчата, ану, швиденько. Гей, припильнуйте, бо дощ находить (Степан Васильченко, III, 1960, 137); Находив ранок (Платон Воронько, Народж. легенди, 1954, 18);  * У порівняннях. По селу, неначе хмара найшла, — зашуміло (Марко Вовчок, I, 1955, 87).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 229.

Коментарі (0)

НАХОДИТИ, ходжу, ходиш, док., перех., розм.

1. Ходячи, пройти яку-небудь віддаль.

2. Багато ходячи, пошкодити собі що-небудь.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 230.

Коментарі (0)