Словник української мови

НАХО́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., НАЙТИ́СЯ, найдуся, найдешся, док.

1. Бути в наявності. Не находилось ні одної [дівчини], котра б пригорнула його, як старша сестра (Панас Мирний, IV, 1955, 169); Вона не повертала й голови і все тремтіла, хоч на ній було все, що найшлось теплого в кімнаті (Гнат Хоткевич, I, 1966, 61);
//  Виявлятися, траплятися. Яків дожидав якогось чоловіка до себе, — якісь воли на спродаж находяться... (Марко Вовчок, I, 1955, 208); І, може, де кобза найдеться, Що гучно на співи озветься, На співи, на струни мої негучні (Леся Українка, I, 1951, 51).

2. тільки док., розм. Те саме, що народитися. Найшлася в Насті дитинка... таке-то малесеньке (Марко Вовчок, I, 1955, 268); — На петра найшлося [лоша]... (Остап Вишня, I, 1956, 221).

НАХОДИ́ТИСЯ, ходжуся, ходишся, док., розм. Походити багато, досхочу. — По світлоньці ходжу, Та й не находжуся (Народна лірика, 1956, 180); — Находивсь я по білому світу. Бачив багате і бідне життя (Олександр Довженко, III, 1960, 415);
//  Походивши багато, стомитися. Вже так находився Іванко по Новгороду, що й ноги не носили (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 197).