в означеннях
Тлумачення, значення слова «наклепувати»:

НАКЛЕПУВАТИ 1, ую, уєш, недок., НАКЛЕПАТИ, наклепаю, наклепаєш і наклеплю, наклеплеш; мн. наклепають і наклеплють; док., перех.

1. Клепаючи, виготовляти в якій-небудь кількості.

2. тільки док. Зробити гострим; відточити. Згодом Сашко вже їздив на жатці, правив сівалкою, вмів наклепати косу (Радянська Україна, 30.XI 1962, 3).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 105.

Коментарі (0)

НАКЛЕПУВАТИ 2, ую, уєш, недок., НАКЛЕПАТИ, наклепаю, наклепаєш і наклеплю, наклеплеш; мн. наклепають і наклеплють; док., розм.

1. перех. і неперех., що, кому, на кого. Наговорювати на кого-небудь неправду; зводити наклеп на когось, щось. Нема бридкіших людей, як отакі боягузи, що.. наклепують всякий бруд на того, кого ще так недавно боялись (Леся Українка, IV, 1954, 271); Рідна дочка — і та йому ворогом стала... Он щось таке панові наклепала... (Панас Мирний, IV, 1955, 234); Вона могла б нацькувати на мене когось із поліції чи й комендатури. Хіба там стануть розбиратися, чи вона наклепала на мене, чи сказала правду (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 114).

2. перех., перен., розм. Бити кого-небудь по чомусь. — Якби моя дочка Оленка так коверзувала, то я б їй.. так наклепала потилицю отим кошиком, що вона пам'ятала б до нових віників (Нечуй-Левицький, II, 1956, 477); Він вийшов і зовсім сповнений самоповаги, — і вже ніхто б не сказав, що десять хвилин тому йому наклепали потилишників (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 256).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 105.

Коментарі (0)