НАКЛО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАКЛОНИ́ТИ,
клоню, клониш, док., перех., діал. Направляти,
спрямовувати. Хоч обоє любилися, але жінка не могла його
наклонити на християнство (Іван Франко, IV, 1950, 150);
// Переконувати. — Вони [сини] носили йому їжу,.. та ніхто
навіть не пробував наклонити старого перейти жити
в їх хату (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 15).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 106.