в означеннях
Тлумачення, значення слова «накочувати»:

НАКОЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКОТИТИ, очу, отиш, док.

1. перех. Котячи, переміщати, накладати що-небудь на щось. Чути було коротку команду, на порон накочували гармати, вантажили ящики (Олександр Копиленко, Вибр., 1953, 401); Над напівпідвалом влаштовані накати, по яких накочують на дах бочки з дизельним пальним (Організація і технологія тракторних робіт, 1956, 97); Троянці так і учинили; На вал колоддя накотили (Іван Котляревський, I, 1952, 215);
//  тільки док. Привалити, обкласти, покрити щось чим-небудь. Високу могилу висипали, Дорогим камінням накотили (Павло Чубинський, V, 1874, 779);
//  Котячи, збільшувати. Накотивши велику грудку вогкого снігу, старанно притулила [Ганна] її до стовбура берези і, немов пластиром, прикрила рану... (Василь Козаченко, Сальвія, 1956, 301).

2. перех. Багато і довго їздячи, утрамбовувати, укочувати (шлях і т. ін.). — Де там ті вибої? Дорогу таку накотили, так уїздили, що тверда, як лоб (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 6);
//  Утрамбовувати, укочувати шлях котком.

3. перех., спец. Покривати чим-небудь (клеєм, фарбою і т. ін.) поверхню чогось за допомогою накатки; наносити. Текст сторінки вирізували зворотним шрифтом на дерев'яній дошці, накочували фарбою дошку і з неї друкували на папері (Історія середніх віків, 1955, 143).

4. неперех. Швидко насуваючись на кого-, що-небудь, покривати, закривати собою; набігати. Накочують хвилі на коси, Підводяться тіні з води... (Павло Усенко, На.. берегах, 1951, 32);  * Образно. Покупці хапали в Жданова український барвистий посуд, і Шумило бачив, яке щастя накотило до хати (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 524).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 109.

Коментарі (0)