в означеннях
Тлумачення, значення слова «наконечник»:

НАКОНЕ́ЧНИК, а, чол. Кінцева частина якогось предмета, що надівається на нього або приробляється до нього. У юнака в руках олівець, на ньому замість наконечника стріляний патрон (Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 81); Олександра по-чоловічому хльоснула борозенного вола батогом, зачепивши наконечником по синьому, як визріла слива, оці (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 112); Давид виймає з кишені обкусаний кремінний наконечник стріли, що колись людей убивала (Михайло Стельмах, I, 1962, 127);  * У порівняннях. З-під нього [дикого винограду] пробивалися гострі, мов наконечники стріл, листочки перших конвалій (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 379).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 108.

Коментарі (0)