НАКОПИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКОПИ́ЧИТИ, чу, чиш, док.
1. перех. Поступово збирати,
накопляти в якій-небудь кількості. — Буду накопичувати
запаси хліба, — посміхнувся хлопець (Микола Руденко, Остання
шабля, 1959, 357); Водорості мають чудову здатність
накопичувати в собі мікроелементи, які містяться в
морській воді (Знання та праця, 2, 1966, 3);
// перен. Збільшувати,
додавати що-небудь. Ленін вчив, що, коли виступ
передчасний, треба відступити, щоб зберегти сили і
накопичити їх в час перепочинку (Юрій Смолич, Світанок.., 1953,
213).
2. неперех., рідко. Накладати, навалювати в якій-небудь кількості або купою. — Ви тут [на столі] навалили, накопичили, ні ладу ні складу, — а тепер о! Все в порядку..! (Іван Франко, II, 1950, 367).