в означеннях
Тлумачення, значення слова «накоренок»:

НАКОРЕ́НОК, нка, чол., діал.

1. Потомок. [Анзорге:] З'їдять нас хутко злидні.., що й накоренка не зостанеться (Леся Українка, IV, 1954, 218).

2. перен., лайл. Поріддя, виродок (про чию-небудь дитину). Бодай його кодло з накоренком перевелось! (Номис, 1864, № 3788).
У накоренку, діал. — на пні. Запродував [чоловік] лихварям збіжжя ще в накоренку (Леся Українка, III, 1952, 636); — Посуха прилучилася. Збіжжячко наше пропало в накоренку... (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 7).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 109.

Коментарі (0)