в означеннях
Тлумачення, значення слова «накручувати»:

НАКРУЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКРУТИТИ, учу, утиш, док.

1. перех. Намотувати що-небудь навколо чогось. Вона була — немов несповна розуму. Накручувала на руку косу, дивилася осклянілими очима в куток (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 227); Він накручує на вудлище ліску (Олесь Донченко, V, 1957, 9);
//  Намотувати на що-небудь, щоб зробити кучерявим, хвилястим (про волосся). Ірма тут же, біля дзеркала, накручувала волосся на бігуді (Ігор Муратов, Свіже повітря.., 1962, 15);
//  Крутячи, закладати, прикріплювати певним способом (волосся). Волосся вже накрутила [Толя] на голові по-модному (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 8);
//  тільки недок. Час від часу крутячи, щільно, туго звивати що-небудь; закручувати. Забіяка вийшов з хвіртки, грізно накручуючи вуса (Панас Мирний, I, 1954, 262); Він зупинився на середині двору і, накручуючи руді вуса, ..поманив батрака до себе (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 26).

2. перех. Крутячи, виготовляти яку-небудь кількість чогось. Треба накрутити перевесел тоненьких із сіна (Іван Франко, II, 1950, 24); Ганна не пропускала нагоди вдосвіта побігти на поле, .. накрутити перевесел (Юрій Яновський, Мир, 1956, 33).

3. перех. Розмелюючи, приготовляти яку-небудь кількість чогось; намелювати. — Що могла передати мені ненька? Сухариків. З того борошна, що накрутила на важких жорнах (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 156); Накрутили ми, значить, тими жорнами кукурудзяної муки (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 93).

4. перех. Приводити в дію мотор, механізм і т. ін.; заводити. Поволі накручує товариш годинника (Олександр Довженко, I, 1958, 60); Шелемеха урочисто накрутив грамофон (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 110); Варя підійшла до будильника, накрутила його (Олесь Донченко, V, 1957, 541).

5. перех., розм. Повертаючи диск телефонного апарата, складати із букв і цифр потрібний для переговорів номер; набирати. Накрутив [Петро] номер і став ждати, прислухаючись до розмаїтих шерехів, якими жили телефонні проводи (Павло Загребельний, Спека, 1961, 81).

6. перех. і неперех., перен., розм. Посилено прищеплювати певні думки, переконання і т. ін.; заставляти діяти краще, швидше, енергійніше; підохочувати, підмовляти. — Комсомольці.. просять дозволу перевірити рудоуправу.. — Здорово! — промурмотів Титан. — Їй-бо, молодця! Це все Чемерис їх накручує (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 326); — Коли б міг [голова] накрутить так, як нашим бригадирам, то і наш би комбайн не стояв поламаний (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 55).

7. перех., перен., розм. Зробити, написати неохайно, нерозбірливо або нерозумно, безглуздо. — Оце накрутив, — промовив Килигей упівголоса, прочитавши Куликів меморандум (Олесь Гончар, II, 1959, 55).

8. тільки док., перех., перен., розм. Наговорити чого-небудь безглуздого, нісенітного і т. ін. [Олена:] Такого накрутила язиком, що й не розбереш ізразу (Іван Микитенко, I, 1957, 155).
Накрутити [собі] на вус див. вуса; Накручувати (накрутити) вуха кому — смикати за вуха з метою покарання. Демонстранти змішались і тікали. Їх наздоганяли, накладали в потилицю, накручували вуха (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 209); — Треба накрутити мені вуха за те, що ви досі не в ліжку (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 122); Накручувати (накрутити) хвоста кому, чому — лаяти когось за що-небудь. — Бухгалтерії накручував [Мина Минович] хвоста в широкому масштабі, щоб не грали в робочий час у шахи (Євген Кравченко, Бувальщина, 1961, 136); [Берест:] Я вже накрутив хвоста головному архітектору (Олександр Корнійчук, I, 1955, 113).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 112.

Коментарі (0)