в означеннях
Тлумачення, значення слова «накричати»:

НАКРИЧАТИ, чу, чиш, док.

1. неперех., на кого. Різким, підвищеним голосом вилаяти кого-небудь. Настя накричала на нього, щоб він не встрявав у бабську роботу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 53); — Заснеш ти сьогодні чи ні, бісова дитино? — накричала на неї Олена (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 104).

2. перех., перев. із сл. вуха, голова і т. ін. Довго і сильно кричачи, стомити кого-небудь. — Так накричали, наверещали мені вуха своїми піснями, аж в голові гуде (Нечуй-Левицький, I, 1956, 138); Прибігла якась цокотуха-перекупка, заверещала, накричала Прісьці повну голову (Любов Яновська, I, 1959, 291).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 112.

Коментарі (0)