НАКРИШУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, НАКРИШИТИ, ришу, ришиш, док.
1. перех. Подрібнювати щось у якій-небудь кількості. — В борщ треба цибулі та часнику багато накришувати, щоб затхлість усю перебити... (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 29); Мати загадала їй зібрати з глечика сметану та накришити сала (Нечуй-Левицький, II, 1956, 279); — Трохи не так накришив [махорку], — сказав Сопілка (Олесь Донченко, VI, 1957, 226); Старий дід за старим морським звичаєм налив у велику раковину вина, накришив туди білої паляниці і підніс старому дельфінові (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 132).
2. неперех., чим. Насмітити кришками чого-небудь. Тільки хто накришить хлібом на столі або розіллє борщ з ложки, — Василько так і гукне: «А нащо так накришувати та наляпувати!» (Степан Васильченко, I, 1959, 206).