НАКРИВАТИ, аю, аєш, недок., НАКРИТИ, ию, иєш, док., перех.
1. Покривати, закривати кого-, що-небудь
тим, що кладеться зверху. Поцілував [Гонта] мертвих
в очі, Христить, накриває Червоною китайкою Голови
козачі (Тарас Шевченко, I, 1963, 137); Марія накривала матір
кожухом (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 31); Вона полізла
з рогачем у піч, засунула горщик, обгорнула жаром,
накрила покришкою (Панас Мирний, I, 1949, 318); Накривши
ношу хусткою, вона хутко пішла за хату (Степан Чорнобривець, Визволена
земля, 1959, 194);
// Робити покрівлю над якою-небудь
будівлею; покривати. Коли Антон від'їжджав
на заробітки, то обіцяв Катерині.. цинковою бляхою
накрити дах (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 8);
// перен.
Оповивати, обволікати що-небудь. В полонині, де неба
накриває безлюдні простори, .. вікує тиша (Михайло Коцюбинський, II,
1955, 324); Вже вечір темною габою накрив всю землю
з краю в край (Володимир Сосюра, I, 1957, 352).
♦ Накривати (накрити) [на] стіл — ставити на стіл
їжу. Потім, як у печі витопили, — треба на стіл
накривати (Панас Мирний, III, 1954, 156); — Мариню, —
гукнула [Катерина] через коридор, — прошу накрити стіл
до сніданку! (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 211).
2. військ. Попадаючи у ціль, руйнувати,
пошкоджувати, знищувати і т. ін. її; поражати. — Огонь трьох
мінометних рот полку обов'язково накриває траншею
противника (Олесь Гончар, III, 1959, 85); Піднімається пекло
снарядів, Накриває фашистські полки (Микола Гірник,
Стартують.., 1963, 58); Важка артилерія накрила ворожі
позиції одним залпом (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 400);
// безос. — Лейтенанта Чорноволенка накрило міною.
На смерть... (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 139).
3. перен., розм. Ловити, захоплювати кого-небудь зненацька (перев. на місці злочину). — Он на одній чехоні рублів двісті убитку [збитків] буде.. Прийдеться у рів вивернути, та коли б ще і поліція не накрила (Панас Мирний, III, 1954, 79); — Брешуть розбійники, не тепер, так в четвер, а ми їх накриємо (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 17).
4. тільки док., перен. Знеславити кого-небудь. Пішов москаль в Туреччину; Катрусю накрили. Незчулася, та й байдуже, Що коса покрита (Тарас Шевченко, I, 1963, 22).
5. перев. док., перен., розм. Напасти, накинутися на
кого-небудь з лайкою, погрозами і т. ін. — Наш
шановний зоотехнік забув і дорогу на ферму. А коли й
загляне, то тільки лайкою й погрозами накриє (Ярослав Гримайло,
Незакінчений роман, 1962, 11).
♦ Мокрим рядном накрити див. рядно; Накрити
шапкою — остаточно, безповоротно вирішити
що-небудь. [Тиміш:] Але я, свате, як сказав, то все рівно,
що шапкою накрив. Назад я не подамсь (Марко Кропивницький, IV,
1959, 245).