НАЛАЯТИ, аю, аєш, док., перех. і без додатка, розм.
1. Виражаючи незадоволення ким-небудь, вжити лайливі, грубі слова; вилаяти. — Ніхто мене не налає, ні від кого не почую докірливого слова, — говорила Мотря (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 45); Піп усе просить бабусю, щоб як-небудь налаяла свого злодія (Україна сміється, I, 1960, 147); — Чого іноді не трапляється у наймах? І насваряться, і налають... (Любов Яновська, I, 1959, 234).
2. ким, чим. Лаючи, обізвати якимсь словом; вилаяти. [Лучицька:] Кого це ви, няню, допіру виганяли та ще й брехунцем налаяли? (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 414); — Мама сердиться на Франка за те, що він налаяв ліберальним міщанином і обивателем її брата (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 22).