в означеннях
Тлумачення, значення слова «належати»:

НАЛЕЖАТИ 1, жу, жиш, недок.

1. кому, чому і рідше до кого — чого. Бути чиєю-небудь власністю, перебувати в чиємусь розпорядженні, володінні. — Закон такий справді є, щоб землі козачі тільки до козаків належали (Панас Мирний, IV, 1955, 365); Над ставом, що колись належав економії, як проходив Давид, шуміли верби (Андрій Головко, II, 1957, 13); Був Щепкін уже жонатою, сімейною людиною, відомим актором, а все ще належав графам Волкенштейнам (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 227).

2. до кого — чого. Відноситися до якого-небудь розряду, виду і т. ін.; входити до складу чогось, бути членом чогось. [Дівчина:] Вона належала до того товариства? (Леся Українка, II, 1951, 99); Один із родів полянського племені, до якого належав Ант, споконвіку жив над Дніпром (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 11);
//  Відноситися до якої-небудь галузі, часу, періоду і т. ін. Література наша (з причин, вияснення яких належить до історії) живилась переважно селом, сільським побутом (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 238); — Хлопець досить успішно склав екзамени.. з української мови. Остання, як мені здається, теж належить до царства філології (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 62).

3. кому, чому. Бути виконуваним, здійснюваним, створеним, досягненим, здобутим ким-небудь. У створенні нашої держави провідна роль належала Володимиру Іллічу Леніну (Павло Тичина, III, 1957, 503); Ідея створення цього містечка належала Макару Сидоровичу (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 120); Радгоспам України належить важливе місце в сільськогосподарському виробництві (Радянська Україна, 23.I 1959, 2).

4. кому, чому, перев. безос. Необхідно одержати; призначатися кому-небудь. — Романе Григоровичу, належить тобі ще від мене два рублі шістдесят три копійки (Михайло Стельмах, I, 1962, 120); — Зрештою, нам на культроботу гроші належать, — виходив із становища Микола Васильович (Микола Трублаїні, I, 1955, 95); [Леся:] Ось, прошу, і гроші за вашу роботу... [Тарас:] Не давайте, панно Лесю! Не візьму! [Леся:] Вам належить (Леонід Смілянський, Черв. троянда, 1955, 22).

5. безос. Потрібно, слід. Старшині, звичайно, зовсім не належало стояти на посту (Олесь Гончар, III, 1959, 309); Безшумно належало їм [бійцям] проповзти Болото і мінні поля (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 259).
 Як [і] належить (належало) — як потрібно, заведено, прийнято. [Павло:] Почали працювати [шахтарі] як належить (Олександр Корнійчук, II, 1955, 173); Місто росло гомінливе і галасливе, як і належить столиці (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 6); На стіл, як і належало в такому випадку, подали чай з лимоном (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 93).

6. Бути властивим, притаманним кому-, чому-небудь (про певну якість, особливість і т. ін.). Вдивлявся довго я У ці рядки, аж поки пригадав, Кому належить цей.. почерк... (Максим Рильський, Мости, 1948, 15); — Справедливість у цьому місті, наскільки я пам'ятаю, належала вам і попові Христофору (Олександр Довженко, I, 1958, 462).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 116.

Коментарі (0)

НАЛЕЖАТИ 2 див. належувати 2.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 117.

Коментарі (0)