НАЛЬО́ТЧИК, а, чол., розм. Той, хто бере участь у нальотах з метою пограбування і т. ін.; грабіжник. Вантажник Григорій задумався. Сваритися з Мишкою Япончиком — королем одеських бандитів, нальотчиків і контрабандистів — поки що не годилося (Юрій Смолич, V, 1959, 37).