в означеннях
Тлумачення, значення слова «налучати»:

НАЛУЧАТИ, аю, аєш, недок., НАЛУЧИТИ, чу, чиш, док., розм.

1. перех. і без додатка. Спрямовувати зброю в ціль; націлювати. Як налучив, Так.. забив голуба з голубкою (Пісні та романси українських поетів.., I, 1956, 199).

2. неперех., у що, на що. Опинятися де-небудь, попадати кудись. Пам'ятаєш мудру раду — Не пускатись в згубний мир? Ти ж подався без огляду І налучив просто в вир (Павло Грабовський, I, 1959, 337); От там, край очерету, яма, коли б на неї не налучить (Панас Мирний, I, 1954, 310); Не налучу ніяк ниткою у вушко (Словник Грінченка).

3. перех., рідко. Зустрічати кого-, що-небудь. Цибулину десь налучив Гнучкий Хміль зелений; — Ой, здорова будь, смердюча! — Здоров був, шалений! (Іван Манжура, Тв., 1955, 261).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 122.

Коментарі (0)