в означеннях
Тлумачення, значення слова «наливати»:

НАЛИВАТИ, аю, аєш, недок., НАЛИТИ, ллю, ллєш і рідко НАЛЛЯТИ, наллю, наллєш і іноді налляю, налляєш, док.

1. перех. Вливаючи рідину, наповнювати що-небудь. В неї так трусилися руки, як вона наливала зілля, що пляшка цокотіла об велику чарку (Борис Грінченко, II, 1963, 490); Хома наливає склянку білого вина і випиває одним духом (Олесь Гончар, III, 1959, 221); Олександра Василівна почала наливати чай з самовара (Олександр Довженко, I, 1958, 410); [Батура:] Ми бачили, — діти наливали в бочку воду (Олександр Корнійчук, II, 1955, 200); Бездонної бочки не наллєш (Номис, 1864, № 11643); Налляла [Харитя] горщик водою і приставила його до вогню (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 14); Михайло в мисочку налив олії і сіллю потрусив (Андрій Головко, I, 1957, 146);
//  безос. Коли переводив [Оленчук] останніх, Сиваш уже наливало водою (Олесь Гончар, II, 1959, 428);  * Образно. Ранок наливає В прозору чашу, що країв не має, Рожевого цілющого вина (Максим Рильський, II, 1960, 121).
Наливати (налити, налляти) по [самі] вінця — наповнювати ущерть. Ніколаєв.. налив [горілки] по і вінця, випив (Юрій Яновський, II, 1954, 103); Наливати (налити, налляти) сала за шкуру — те саме, що Заливати (залити, залляти) за шкуру сала (див. заливати). — А біс їх знає... — здвигнув Гриб плечима. — Видно, хтось налив їм сала за шкуру, чи що... (Петро Козланюк, Мандрівники, 1946, 50).

2. перех., перев. із сл. серце, душа, груди і т. ін., перен. Сповнювати якимись почуттями, властивостями і т. ін. Дашкович приглядавсь до неї, і якась радість все більше та більше наливала його серце (Нечуй-Левицький, I, 1956, 358); — Весна наливає в душу кожної людини сил і надій (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 130); [Маруся:] Сі новини, ся неповна слава Мені ще більш наллє кохання в серце (Володимир Самійленко, II, 1958, 26); Уже одно, що поруч із ним сидять підпільники, кращі сини партії, правофлангові Батьківщини, наливало його невимовною вдячністю і гордістю (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 707).

3. перех. і без додатка, розм., рідко. Розливати, розхлюпувати рідину по поверхні чого-небудь. — Бач, й налила на столі! — тихо сказала хазяйка (Панас Мирний, III, 1954, 76).

4. неперех. Те саме, що наливатися 4. В народі кажуть: два тижні жито колоситься, два наливає і два — дозріває (Радянська Україна, 12.VI 1946, 1);
//  перех., перен. Наповнювати соком. Сонце влітку ростить в лісі дерева, на полі наливає зерна жита (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 48); В котиках срібних рясніє верба, бузина і собі наливає свої кострубаті бруньки (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 189).

5. перех. Заливати спиртом, горілкою для приготування наливки. — Послужи, — кажуть, — громаді, годі тобі сливи сушить та солить, та наливать (Олекса Стороженко, I, 1957, 116).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 117.

Коментарі (0)