НАМАЛЮВАТИ, юю, юєш, перех. Док. до малювати. Випросивши в когось шматочок сірого .. паперу, розірвав [дід Кияшко] його на рівні мініатюрні шматочки й намалював справжні картини (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 119); Просто, але яскраво намалювала [жінка-делегатка] картину хвороб, недоїдання, холоду, злиднів, з якими воно [місто] веде боротьбу (Василь Еллан, II, 1958, 9); Ждеш та ждеш бувало звісточки від Семенка. Поки поштаря виглядаєш, чого не передумаєш, яких страхіть не намалюєш собі! (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 187); * Образно. Мороз намалював узори на вікні (Олесь Донченко, V, 1957, 359); * У порівняннях. Всього надбала стара мати. Саму тебе мов намалювала, Хоч молись перед тобою (Тарас Шевченко, II, 1953, 10).