НАМІЧА́ТИСЯ, ається, недок., НАМІ́ТИТИСЯ, ітиться, док.
1. Ставати видимим, помітним. На них
[гілочках] іще тільки намічалось крихітне сім'я веснянок,
які потім аж накипають на кожному молоденькому
паростку (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 225); Ледь-ледь
намітився ранок (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 300);
Хоч його [міста] ще й не було, але воно вже намітилось,
його контури були нанесені пунктирами неповоротких
кранів, цих символів будівництва (Юрій Збанацький, Курилові о-ви,
1963, 194);
// З'являтися в перспективі. Другий етап —
будівничий — тільки намітився (Василь Еллан, II, 1958, 106);
Викликали [однокашники] свого отамана, бо десь
намітилось пильне діло (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 26);
//
Визначатися в загальних рисах. — Вже намітився глибокий
конфлікт між нею і всім класом (Олесь Донченко, V, 1957, 480);
На початку 60-х років уже явно намітився перехід
[Л. М.] Толстого на позиції патріархального селянства
(Радянське літературознавство, 2, 1957, 120).
2. тільки недок. Передбачатися, плануватися. На Дніпрі.. намічається збудувати 14 гідроелектростанцій (Наука і життя, 12, 1957, 4).