в означеннях
Тлумачення, значення слова «намірятися»:

НАМІ́РЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., НАМІ́РИТИСЯ, рюся, ришся, док.

1. з інфін. Мати намір робити що-небудь. А тепер уже, он бачиш, Доходить до чого, Що я стратить наміряюсь Максима святого (Тарас Шевченко, II, 1953, 257); Саїд Алі.. намірявся повідомити й Лодиженка про повернення Любові Прохорівни (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 471); Щось мені здається, що він ніби намірився сватати мою дочку (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 127); Мар'ян.. намірився як-небудь відкараскатися від надокучливого свата (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 187).

2. на кого — що, в кого — що і без додатка. Націлюватися в кого-, що-небудь, замахуватися на когось, щось. Левіт береться за камінь і наміряється в пророка самарійського (Леся Українка, II, 1951, 159); У шинелях зелених кати. Наміряються із автомата (Володимир Сосюра, II, 1958, 447); Уже намірився [стрілець], вже курок відвів, щоби вбити Селезня (Іван Франко, IV, 1950, 81); Побачивши, як бугай на мого хлопця рогами намірився, кинув я все та й лізу прожогом із даху (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 11).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 128.

Коментарі (0)