в означеннях
Тлумачення, значення слова «намісництво»:

НАМІ́СНИЦТВО, а, сер.

1. Адміністративний орган правління, очолюваний намісником (у 1 знач.). «Руська бесіда» подала до намісництва львівського просьбу про дозвіл основання [заснування] у Львові постійного руського театру (Іван Франко, XVI, 1955, 97).

2. іст. Територіальна одиниця, якою керував намісник (у 1 знач.). З лівобережних і південних українських земель було згодом утворено п'ять намісництві Київське, Чернігівське, Новгород-Сіверське, пізніше — Харківське і Катеринославське (Історія УРСР, I, 1953, 352); Височайшим указом справу цю [турбаївців] було доручено вести правителеві Катеринославського намісництва генерал-майору Каховському (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 134).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 128.

Коментарі (0)