в означеннях
Тлумачення, значення слова «намісник»:

НАМІ́СНИК, а, чол.

1. Службова особа, яка від імені глави держави здійснює державну владу на якійсь території. Усі, сміючись, навперебій розповіли Іванові, як намісник краю наказав зібрати по Галичині всі примірники його першої збірочки віршів (Петро Колесник, Терен.., 1959, 288).

2. заст. Помічник ігумена або довірена особа митрополита. В неї в кишені вітер свище, і вона таки зараз піде циганити.. до багатеньких намісників по монастирях (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 293).

3. заст. Заступник кого-небудь. [Єпископ:] Поручаю, брате, тобі сю душу. Ти ж бо в сій громаді зостанешся намісником моїм (Леся Українка, II, 1951, 499).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 128.

Коментарі (0)