в означеннях
Тлумачення, значення слова «намітка»:

НАМІ́ТКА, и, жін.

1. Покривало з тонкого серпанку, яким зав'язують поверх очіпка голову заміжні жінки. Хима завилась гарною наміткою, заколола її здоровими шпильками з червоними головками (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 87);
//  Покривало, яке накладають поверх клобука православні монахи. Він.. так швидко шугнув у двері, що намітка од клобука заколивалась, майнула (Нечуй-Левицький, III, 1956, 367); Входять Олексія та Ольга у високих чорних клобуках з довгими намітками (Іван Микитенко, I, 1957, 289);
//  рідко. Покривало з тонкої матерії на голову й на обличчя. Легка, біла газова намітка вкривала її голову з темно-русявим волоссям. (Ольга Кобилянська, III, 1956, 110); Саму Галину Андріївну я бачив усього двічі і бачив обидва рази на вулиці — під наміткою, в манті, капелюсі (Любов Яновська, I, 1959, 437);  * У порівняннях. Сіяв дрібний, вогкий сніжок, білою наміткою оплітав геть-геть кругом зелене поле (Степан Васильченко, II, 1959, 39).

2. заст. Тонка прозора тканина (вид серпанку). [Парубок:] Коли буду живий, вернусь, добуду слави і всякого добра, золота, дукачів, шовку, намітки привезу стілько, що хватить од самого верху дзвіниці додолу (Степан Васильченко, III, 1960, 22);  * У порівняннях. Де оком гляну, сумно та темно, Ніби намітка на очах (Степан Руданський, Тв., 1956, 45).

3. перен. Те, що вкриває, застеляє що-небудь; пелена. Над гіллям миготіло блискуче марево сонця, слалась тонесенька намітка сизого туману (Нечуй-Левицький, I, 1956, 195); За густою наміткою дощів сірі хатки застигли (Василь Кучер, Золоті руки, 1948, 5); Плач цей проймав йому серце, застилав якоюсь сірою наміткою очі (Сергій Воскрекасенко, Весна.., 1939, 60).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 128.

Коментарі (0)