НАМІ́ТКА, и, жін.
1. Покривало з тонкого серпанку,
яким зав'язують поверх очіпка голову заміжні жінки.
Хима завилась гарною наміткою, заколола її здоровими
шпильками з червоними головками (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
87);
// Покривало, яке накладають поверх клобука
православні монахи. Він.. так швидко шугнув у двері,
що намітка од клобука заколивалась, майнула (Нечуй-Левицький,
III, 1956, 367); Входять Олексія та Ольга у високих
чорних клобуках з довгими намітками (Іван Микитенко, I, 1957,
289);
// рідко. Покривало з тонкої матерії на голову
й на обличчя. Легка, біла газова намітка вкривала її
голову з темно-русявим волоссям. (Ольга Кобилянська, III, 1956, 110);
Саму Галину Андріївну я бачив усього двічі і бачив
обидва рази на вулиці — під наміткою, в манті, капелюсі
(Любов Яновська, I, 1959, 437); * У порівняннях. Сіяв дрібний,
вогкий сніжок, білою наміткою оплітав геть-геть кругом
зелене поле (Степан Васильченко, II, 1959, 39).
2. заст. Тонка прозора тканина (вид серпанку). [Парубок:] Коли буду живий, вернусь, добуду слави і всякого добра, золота, дукачів, шовку, намітки привезу стілько, що хватить од самого верху дзвіниці додолу (Степан Васильченко, III, 1960, 22); * У порівняннях. Де оком гляну, сумно та темно, Ніби намітка на очах (Степан Руданський, Тв., 1956, 45).
3. перен. Те, що вкриває, застеляє що-небудь; пелена. Над гіллям миготіло блискуче марево сонця, слалась тонесенька намітка сизого туману (Нечуй-Левицький, I, 1956, 195); За густою наміткою дощів сірі хатки застигли (Василь Кучер, Золоті руки, 1948, 5); Плач цей проймав йому серце, застилав якоюсь сірою наміткою очі (Сергій Воскрекасенко, Весна.., 1939, 60).