НАМОРОЗЬ, і, жін.
1. Схожий на іній шар снігу, що утворюється на гілках дерев, дротах і т. ін. під час туману й морозу. Вночі сильний вітер порозкидав курені, в яких спали люди, — «постелі» до ранку вкрилися сивиною паморозі (Іван І. Волошин, Самоцвіти, 1952, 154); Стара не раз бачила, як вони [бруньки вишні].. волохатились намороззю (Михайло Стельмах, I, 1962, 206).
2. Тонкий шар льоду, що утворюється на поверхні
землі і т. ін. в холодну сиру погоду. Костури наосліп
невпевнено промацують землю, чавлять крихку
наморозь (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 28);
// Намерзлий на
вікні лід. Мороз розмалював віконця в лісниковій
хатині мережками. Улянка любила розглядати їх, особливо під
час заходу сонця, коли наморозь на склі пройметься
бувало теплим рожевим світлом і ніжно затріпоче
(Олесь Донченко, IV, 1957, 85).