в означеннях
Тлумачення, значення слова «намовник»:

НАМО́ВНИК, а, чол. Той, хто підмовляє, підбурює когось робити що-небудь. — Ти, Миколо, бунтуєш мені усіх забродчиків, бо їх намовляєш. Для таких намовників.. в мене нема місця (Нечуй-Левицький, II, 1956, 250).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 130.

Коментарі (0)