в означеннях
Тлумачення, значення слова «намул»:

НАМУ́Л, у, чол.

1. Осадки на дні водоймищ із найдрібніших часток мінеральних та органічних речовин. Дівчина стала над ковбанею й дивилась, як поволі осідав намул і вода очищалась (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 285); — Що він там бачить? — Окунів бачить. Карасів, які риються в намулі (Олесь Донченко, V, 1957, 19);  * У порівняннях. Мої знайомі збурили в мені дитячі роки, які трохи призабулися і наче намулом осіли на дно пам'яті (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 44).

2. Шар піску, землі, нанесений течією річки і т. ін. Брила сиділа міцно і досить глибоко в піщаному намулі берега (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 228); Нога вгрузала в піщаний намул (Олесь Донченко, III, 1957, 363).

3. перен. Неприємне почуття, що залишається після якоїсь розмови, події і т. ін. Він раптом відчув себе зовсім тверезим і навіть міцним фізично, наче вчора й не пив. Тільки на серці лежав якийсь гіркий намул (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 58); Хотів [Дорошенко] заговорити, але неприємний якийсь намул від недавньої розмови.. не давав цього зробити (Андрій Головко, II, 1957, 197).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 132.

Коментарі (0)