НАМУЛЮВАТИ 1, ює, недок., НАМУЛИТИ, лить, док. Наносити що-небудь течією води, хвилями і т. ін.
НАМУЛЮВАТИ 2, юю, юєш, недок., НАМУЛЯТИ,
яю, яєш і НАМУЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Тертям
об що-небудь пошкоджувати тіло (перев. ноги). На
першій же екскурсії Тіма намуляв ноги, і ввечері довелося
йому ходити босому (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 43);
//
Натирати чим-небудь до болю, до пошкодження якусь
частину тіла. Йому плече намуляла рушниця (Сава Голованівський,
Близьке.., 1948, 86); — А мені, серденько, так
паляниці намулили спину, так намулили (Архип Тесленко, З книги
життя, 1949, 11).
♦ Намулювати (намуляти, намулити) очі —
набридати, надоїдати кому-небудь. Вузлики з зерном так довго
висіли під образами в хаті, аж намулили очі (Михайло Коцюбинський,
II, 1955, 37).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 133.