в означеннях
Тлумачення, значення слова «наносити»:

НАНО́СИТИ, ошу, осиш, недок., НАНЕСТИ, су, сеш; мин. ч. наніс, нанесла, ло; док., перех.

1. Приносити велику кількість чого-небудь. Отець Вікентій стрічає селян на подвір'ї, запрошує до хати, але вони, оточивши його, не хочуть наносити грязі в чисту оселю (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 400); Орли та Яструби наловили Курей, Вовки та Ведмеді нарізали Овець, Телят і нанесли цілу купу перед нового царя (Іван Франко, IV, 1950, 95); Другого дня надвечір трибуна була готова. Дівчата нанесли квітів, трави, прикрасили її (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 117).

2. Рухаючись, захоплювати з собою й нагромаджувати куди-небудь певну кількість чогось. Річки розмивають глиняні гори і наносять глину в морські води (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 349);
//  безос. — Цієї весни курявна буря ішла якась масляниста, липка, наче з нафтою — чи не з Каспію аж десь нанесло? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 280); В одному місці [струмка] нанесло намулу й трісочок, утворилась маленька загата (Олесь Донченко, IV, 1957, 40);  * Образно. Ріки історії багато піску нанесли в його [Фірдоусі] біографію, і сам він, перехилившися, стояв наполовину замулений в легендах (Павло Тичина, III, 1957, 43);
//  Приносити, доносити звуки, запах і т. ін. Іноді в тиші нестерпній нагло ніби вітер наносив далекі приглушені дзвони (Андрій Головко, II, 1957, 284); [Марта:] А я ж тебе ждатиму — дожидатиму.. Прислухатимусь до буйного вітру — чи не нанесе твого голосочку?.. (Марко Кропивницький, V, 1959, 190);
//  безос. На заході, звідки наносило двигтюче гупання і дими згарищ, починали то там, то інде загорятися дозрілі хліба в степах (Іван Ле, Право.., 1957, 131).
Чорт і т. ін. наніс (нанесе) кого — хто-небудь з'явився небажаний. [Храпко:] А чорт їх [дітей] наніс сюди! (Панас Мирний, V, 1955, 158).

3. Позначати, відбивати що-небудь на карті, схемі і т. ін. Креслярі вже знімали копію з топографічної карти і наносили позначку на висоті 805 (Олесь Гончар, III, 1959, 125); Треба було нанести на карту невідомі береги Північної землі (Видатні геогр. відкр.., 1955, 7);
//  Робити малюнок, узор і т. ін. на чому-небудь. Його [камінь-самоцвіт] на гранувальній фабриці шліфують, грані наносять, щоб заблищав він, як веселка (Олесь Донченко, III, 1956, 105); На срібний предмет спеціальним різцем наносять малюнок.

4. Покривати шаром чого-небудь. За допомогою механізмів можна швидко приготувати потрібну кількість штукатурного розчину і нанести його на.. поверхню (Таємниці вапна, 1957, 82).

5. розм. У сполученні з деякими іменниками означає: заподіювати, чинити, робити те, на що вказує іменник. Уже більшого сорому вона не в силі приспособити над той, який наносить їй її муж (Лесь Мартович, Тв., 1954, 267); Вона все знає. Приміром.., що він має брата чи родича, котрий йому багато прикростей.. наніс (Ольга Кобилянська, III, 1956, 335).
Наносити (нанести) візит — відвідувати кого-небудь. Скінчилася його військова перепідготовка, і він, від'їжджаючи додому, пообіцяв Ельвірі нанести їй візит разом зі своєю дружиною (Ірина Вільде, Винен.., 1959, 49).

6. тільки док. Знести якусь кількість яєць (про птахів). Нанесла ясць, висиділа, а коли повикльовувалися Вороненята, стара Ворона полетіла шукати для них поживи (Іван Франко, IV, 1950, 74).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 134.

Коментарі (0)

НАНОСИ́ТИ, ошу, осиш, док., перех. Кількома заходами принести велику кількість чого-небудь. Кайдашиха наносила повнісіньку діжку води (Нечуй-Левицький, II, 1956, 270); Гриць наносив цегли і збирався мурувати піч (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 183).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 135.

Коментарі (0)