Словник української мови

НАОБІЦЯТИ, яю, яєш, док., перех., розм. Багато пообіцяти. — Я вже їй і так багато дечого наобіцяла.. та все нічим віддати (Панас Мирний, I, 1954, 52); Оцей відставний полковник наобіцяв усім добра, забив баки своєю дурною казочкою (Михайло Чабанівський, Тече.., 1961, 27).
♦ Золоті гори наобіцяти — те саме, що Золоті гори обіцяти (див. гора). — Ти відірвав людей від їхньої домівки, від їхньої рідні. Ти наобіцяв їм золоті гори (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 177).