НАО́ДМАШ, присл., рідко. Те саме, що навідліг. Він б'є хлопця по зубах — дзвінко, наодмаш (Григорій Косинка, Новели, 1962, 205); Париж, Париж.. Ти з рук фашиста ніж Наодмаш виб'єш (Микола Шеремет, У день.., 1962, 62).
НАО́ДМАШ, присл., рідко. Те саме, що навідліг. Він б'є хлопця по зубах — дзвінко, наодмаш (Григорій Косинка, Новели, 1962, 205); Париж, Париж.. Ти з рук фашиста ніж Наодмаш виб'єш (Микола Шеремет, У день.., 1962, 62).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 135.