в означеннях
Тлумачення, значення слова «нападати»:

НАПА́ДАТИ, ає, док. Падаючи, збиратися в якій-небудь кількості. — Як по-вашому, коли отак багато снігу нападало, на врожай це чи не на врожай? (Остап Вишня, I, 1956, 376); Забравши лопати, пішли [чоловіки] відкидати сніг, що нападав за день (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 9).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 137.

Коментарі (0)

НАПАДА́ТИ, аю, аєш, недок., НАПА́СТИ, аду, адеш, док.

1. Накидатися на кого-, що-небудь, щоб захопити, пограбувати, знищити і т. ін. — Чи на батька теж розбійники нападали, мамо? — спитав менший брат (Марко Вовчок, I, 1955, 307); Загін повстанців не лише боронився, але й сам нападав, і незабаром йому вдалося вибити противника (Олесь Гончар, II, 1959, 92); Сірі зайчики з лісу нападали на садок і обгризали молоду кору на яблунях (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 45); Медведиця знов шукала очима, куди б напасти на ворога (Іван Франко, VI, 1951, 18); За кілька днів до мого одужання партизани вночі напали на село (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 85);
//  Накидатися у великій кількості на кого-, що-небудь (про комах, черв'яків і т. ін.). — На пшеницю ковалики напали!.. Колосків не видно! (Олесь Донченко, VI, 1957, 57); Дядько почав просити в Мар'яни зілля від вошей, що напали ла овець (Михайло Стельмах, II, 1962, 401);
//  З'являтися у великій кількості. На Дору якісь чиряки нападають (Леся Українка, V, 1955, 289).

2. Докоряючи, обвинувачувати кого-небудь у чомусь, сильно лаяти. Ті книжки, на які у Вас нападають клерикали, найбільше вподобались мені (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 206); Тремтіла [Жанна] від тяжкої образи на людей, які чомусь так несправедливо нападали на батька (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 550); Напала була [Варвара] раз серед поля на Василину, бо Василина десь її по селі обсуджувала (Лесь Мартович, Тв., 1954, 61); Жінка розсердилася, розпалилася, напала, на чоловіка, вищала на всю хату (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 105).
Напасти мокрим рядном див. рядно.

3. Випадково натрапляти на кого-, що-небудь; несподівано знаходити, виявляти когось, щось. Напала [Маруся] на рижики, та так же їх багацько було (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 80); Люблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 33);
//  Раптово захоплювати, заставати кого-небудь. Як напав мене ще з Флоренції дощ, то не давав спочити цілу дорогу (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 338).
Нападати (напасти) на слід див. слід; Напала коса на камінь див. коса; Не на того (такого, таку і т. ін.) напав! (напала!) — хто-небудь недооцінює, того, з ким має справу. [Хвенька:] Нахвалялася [жінка] коси обірвати... Може б і обірвала, да не на такую напала! (Панас Мирний, V, 1955, 243).

4. Раптово оволодівати ким-небудь, охоплювати когось (про почуття, настрій, стан і т. ін.). Якась втома вечорами нападає і часто голова болить (Леся Українка, V, 1956, 329); На Василька нападав кашель (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 128); В такі хвилини нападала на Олену тривога, гіркі сумніви закрадалися в душу (Григорій Тютюнник, Вирт 1964, 23); Василина й справді збентежилась. Якийсь страх напав на неї, наче облив її холодною водою (Нечуй-Левицький, II, 1956, 53).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 137.

Коментарі (0)