НАПАКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до
напакувати. Шість осіб і тяжко напакований віз був аж
надто тяжкий на.. коні Мортка (Наталія Кобринська, Вибр., 1954,
78); Біля мене аж перехитується од сміху Люба, у її
руці погойдується чимсь напакована торбинка
(Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 51);
// напаковано, безос.
присудк. сл. Лист! Що в ньому може бути так багато
напаковано? (Іван Франко, IV, 1950, 349).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 138.