в означеннях
Тлумачення, значення слова «напарник»:

НАПА́РНИК, а, чол. Той, з ким у парі хто-небудь щось робить, виконує і т. ін. Пораненого Гаркавенка відразу ж замінив його напарник Грачов (Олександр Довженко, I, 1958, 286); Маковей, передавши апарат напарникові, плигнув з насипу вниз (Олесь Гончар, III, 1959, 373).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 138.

Коментарі (0)