НАПАСКУ́ДИТИ, джу, диш, док., розм. Набруднити де-небудь. — Ану, бери вила та чисть, що напаскудив за зиму! Кузь злякано метнувся в куток, ..потім вийшов з вилами в руках і мовчки заходився вичищати (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 113).
НАПАСКУ́ДИТИ, джу, диш, док., розм. Набруднити де-небудь. — Ану, бери вила та чисть, що напаскудив за зиму! Кузь злякано метнувся в куток, ..потім вийшов з вилами в руках і мовчки заходився вичищати (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 113).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 139.