НАПЕРЕВІ́С, присл. Те саме, що напереваги. Німець з криком кудись падає, а Дорош із гвинтівкою наперевіс біжить далі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 318); Він перший кинувся в атаку на горбок із заступом наперевіс (Олесь Донченко, V, 1957, 200).
НАПЕРЕВІ́С, присл. Те саме, що напереваги. Німець з криком кудись падає, а Дорош із гвинтівкою наперевіс біжить далі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 318); Він перший кинувся в атаку на горбок із заступом наперевіс (Олесь Донченко, V, 1957, 200).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 140.