НАПІВДРІМО́ТА, и, жін. Стан, близький до дрімоти. Він увесь дрижить, голова палає від жару. Якась напівдрімота охоплює його (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 167); Бондар лежав у напівдрімоті (Анатолій Хорунжий, Незакінчений політ, 1960, 122).
НАПІВДРІМО́ТА, и, жін. Стан, близький до дрімоти. Він увесь дрижить, голова палає від жару. Якась напівдрімота охоплює його (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 167); Бондар лежав у напівдрімоті (Анатолій Хорунжий, Незакінчений політ, 1960, 122).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 146.