НАПІВПРОВІДНИ́К, а, чол., фіз. Речовина, що здатністю проводити електрику при звичайних температурах займає проміжне місце між металами та ізоляторами. Напівпровідники з кожним роком набувають все більшого значення в сучасній фізиці і техніці (Розвиток науки в УРСР.., 1957, 134).