НАПІВПРОВІДНИКО́ВИЙ, а, е, фіз. Прикм. до
напівпровідник. Серед органічних сполук є речовини, що
мають напівпровідникові властивості (Знання та праця, 7,
1965, 1);
// Який ґрунтується на застосуванні
напівпровідників. Напівпровідникові прилади, які дедалі
ширше застосовуються в народному господарстві,
відкривають блискучі перспективи дальшого технічного
прогресу (Наука і життя, 12, 1956, 34).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 148.