Словник української мови

НАПІВПРОВІДНИКО́ВИЙ, а, е, фіз. Прикм. до напівпровідник. Серед органічних сполук є речовини, що мають напівпровідникові властивості (Знання та праця, 7, 1965, 1);
//  Який ґрунтується на застосуванні напівпровідників. Напівпровідникові прилади, які дедалі ширше застосовуються в народному господарстві, відкривають блискучі перспективи дальшого технічного прогресу (Наука і життя, 12, 1956, 34).