в означеннях
Тлумачення, значення слова «наплічник»:

НАПЛІ́ЧНИК, а, чол.

1. Наплічна прикраса або частина одягу у вигляді вузької смужки на плечах. Дерева давно пожовкли і сипали вже золотим листям. Здається, це єдине, що було тоді в місті золотого. Бо тих, що носили золоті наплічники, вже не було (Іван Микитенко, II, 1957, 52); Мундир на ньому з отакенними ґудзиками, тільки куций, мов собаки обгризли, і наплічники з сукна (Олесь Донченко, VI, 1957, 287).

2. Металеве покриття, яке захищало плечі воїна від ушкодження. Шило кинувся на пана. Довго рубалися вони! І наплічники і нагрудники погнулися в обох від ударів (Олександр Довженко, I, 1958, 260).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 153.

Коментарі (0)