в означеннях
Тлумачення, значення слова «наполягати»:

НАПОЛЯГАТИ, аю, аєш, недок., НАПОЛЯГТИ, яжу, яжеш, док.

1. Наполегливо вимагати, добиватися від кого-небудь виконання чогось. — Скажи зразу, — наполягав Цимбал, та Сергій усміхаючись мовчав (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 38); Якийсь осавул з міліції старого князя гаряче наполягав негайно ж напасти на табір Косінського (Іван Ле, Наливайко, 1957, 55); Роман, пам'ятаючи наказ Сагайди, наполіг, щоб у першу чергу взяли [до санітарного візка] його офіцера (Олесь Гончар, III, 1959, 165); Без начальства починати незручно, але Олексій наполіг відкрити збори (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 63).

2. розм. Насуваючись, натискати, давити на що-небудь;
//  Оволодівати ким-, чим-небудь, охоплювати когось, щось (про почуття, настрій і т. ін.). Наполягає було на мене добра нудьга, і сон якийсь змагає (Марко Вовчок, VI, 1956, 223); Тугай сум наполіг на мою душу (Нечуй-Левицький, III, 1956, 310); В кімнатах наполягла на все тиша, якась отруйна, сонлива (Степан Васильченко, I, 1959, 259).

3. розм. Енергійно діяти, займаючись чим-небудь, роблячи щось. Ковбаси не переводились на столі, і, хоч як наполягали на них майстри з підмайстрами, — здавалося, що нічого не зменшується (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 174); Серед темної ночі довгим ключем пливли лодії, і на всіх них одноманітно гриміли весла, наполягали гребці (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 128); — Веслуйте, бо знов захоплять нас людолови, — вигукнув він і міцно наполіг на стерно (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 241);
//  тільки недок., на що. Приділяти особливу увагу чому-небудь. Пан член особливо на рахунки.. наполягав на екзаменах (Борис Грінченко, I, 1963, 244); Зайшов Павлуша попрощатись і знову завів мову про те, чи справді ж таки на російську мову не дуже наполягати? (Андрій Головко, II, 1957, 267).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 156.

Коментарі (0)