НАПО́ПЕРЕ́К, НАВПО́ПЕРЕ́К, присл., діал. Упоперек, поперек. Опинились ми всі над потоком. Хто конем доктора, хто просто через воду, а дехто по великій сосні, що лежала напоперек у потоці, — мали ми через воду переходити на другий бік (Ольга Кобилянська, III, 1956, 253); Від Косова вже не йшли [опришки] дорогою, а навпоперек, через ліси й на Краснопільський потік (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 319).