в означеннях
Тлумачення, значення слова «напосідатися»:

НАПОСІДАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., НАПОСІСТИСЯ, сядуся, сядешся, док., розм.

1. Насідати, накидатися на кого-, що-небудь у великій кількості. Стручисі не спалося. То думки всякі розганяли сон, то блохи напосідалися. Вона крутилася по полу (Борис Грінченко, II, 1963, 299); Напосідалися такі лихі та в'їдливі комарі, що не можна було втриматися (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 110).

2. перен. Те саме, що напосідати 4, 5. [Ганна:] Знов напосідався [Льолик], щоб перевезти його до його домівки (Леся Українка, III, 1952, 719); — Слухай, ти не лайся, — ще з більшим запалом напосідалась Марійка (Олесь Донченко, V, 1957, 366); — Я було почав відговорювать, але товариш, напосівся — ходім та й ходім, в одну душу (Гнат Хоткевич, I, 1966, 165); Страшна нудьга знов напосілась на неї, неначе лихий ворог (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 254); Глухое сидів у машині зосереджений і неговіркий. Невеселі, тривожні думи напосілися на нього (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 19).

3. Приставати до кого-небудь з докорами, обвинуваченнями і т. ін.; робити нападки на кого-, що-небудь. [Олекса:] Що вам завадила наша бідна читальня, що ви так на неї ні за що ні про що напосілися? (Іван Франко, IX, 1952, 39); Бабуся якусь мить помовчала, а тоді знову напосілася на дідуся. — Отож іще звичка в людини! Як вітер, влетів, і готуй йому торбу (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 115).

4. на кого — що. Невідступно переслідувати кого-, що-небудь, чіплятися до когось, чогось. Напосілися злодії Раз на мужика І, чи з поля, чи із стайні, Вкрали лошака (Степан Руданський, Тв., 1956, 110); «Яструбок».. короткою кулеметною чергою про всякий випадок підпалив «Мессершмітт». Потім він ще лютіше напосівся на бомбардувальників (Юрій Яновський, I, 1954, 47).

5. без додатка, з інфін., тільки док. Твердо вирішити що-небудь зробити. Вона мене напосілась З світу ізігнати (Степан Руданський, Тв., 1959, 54); — Правду каже дівчина! Така зубами вирве того акордеона, раз напосілася! (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 229).

6. діал. Посягати. Розгарячкована уява царівни наповняла тепер все те убивцями, які напосідалися на життя її героя (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 260); Всі зрозуміли, що се.. й є той ворог [про боярську дружину], який напосівся на їх свободу й незалежність (Іван Франко, VI, 1951, 45).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 157.

Коментарі (0)